Новости

История вознокновения ДРИФТА

Уникальность дрифта заключается в том, что соревнования идут не на время. При оценке выступления гонщика учитывается несколько параметров

Post author By ldix3xxj
Post date 10.08.2022
No Comments on История вознокновения ДРИФТА

Использование заноса в ралли
Изначально этот спорт зародился в Японии, а впоследствии получил широкое распространение и в других странах. Существует два типа заездов: одиночные и парные. Победитель обычно определяется в нескольких заездах. В одиночных заездах судьи начисляют гонщику определённое количество очков, в зависимости от скорости, траектории, угла заноса и зрелищности заезда в целом. В парных заездах первый участник должен проехать оцениваемый участок в соответствии с заданием (чаще всего по максимально правильной траектории), задачей второго участника является как можно сильнее приблизиться к своему сопернику во время движения в заносе, делать синхронные перекладки. Для определения победителя совершается два заезда, во втором заезде правила те же, но противники меняются местами. Победителем является тот пилот, который проехал ближе и лучше, будучи «догоняющим». Также, если оба заезда были безупречными, или количество ошибок обоих пилотов суммарно одинаковое, судьи могут назначить перезаезд «One More Time», в котором и должен определиться победитель.

Легендарный японский гонщик Кунимицу Такахаси прославился безупречно высокоскоростным прохождением так называемых «апексов» (от англ. apex — «вершина, верх» — место в повороте, когда машина наиболее близка к внутренней стороне дороги перед поворотом), а также сохранением высокой скорости прохождения всего поворота с помощью «дрифта». Его агрессивная техника обеспечила ему победу во многих соревнованиях, а также толпы поклонников, которые наслаждались зрелищем горящих покрышек при скоростной езде.

Уличный гонщик Цутия Кэйити был настолько очарован техникой Такахаси Кунимицу, что стал практиковаться в «дрифтинге» на улицах и быстро приобрел славу среди гонщиков. В 80-х несколько популярных японских автомобильных журналов и тюнинг-компаний решили снять фильм о мастерстве дрифтинга Кэйити Цутия на горных серпантинах. Кэйити выполнял скольжения на легендарном впоследствии автомобиле Toyota Sprinter Trueno AE86. Фильм стал очень популярным среди дрифтеров-любителей, а Кэйити Цутия получил прозвище «дорикин» (японизированное Drift King — Король дрифта).

В США дрифтинг пришёл только в 1996 году и практикуется на специально подготовленных трассах, так как, во-первых, доработка автомобилей во многих штатах запрещена, а во-вторых, запрещены «намеренная пробуксовка шин» (англ. burnout) и уличные гонки. В Японии же дрифтинг используется как в официальных, так и в нелегальных соревнованиях на горных дорогах.

Дрифт как автоспорт

Дрифт — управляемый занос автомобиля при срыве задней оси колес. Передние колеса все время повернуты в противоположную повороту сторону. Автомобиль идет под углом к траектории движения, и сила, движущая автомобиль в обычных условиях вперед, на дуге поворота при управляемом заносе раскладывается на две составляющие:

радиальную — удерживает автомобиль на кривой и направлена перпендикулярно ей;
тангенциальную — направлена по касательной к траектории и осуществляет движение.
Причём, перераспределять мощность мотора, вкладываемую в каждую составляющую часть, очень легко (теоретически): чем больше угол заноса, тем меньшая доля мощности идет на движение вперед. А большая — на противодействие центробежной силе. И наоборот: чем меньше угол, тем динамичнее ускорение и меньше сила, удерживающая автомобиль на кривой. На практике овладеть искусством дрифта довольно сложно, требуются долгие и упорные тренировки, необходимо великолепно чувствовать автомобиль, обладать отличной реакцией. Важно отметить, что дрифтом в классическом понимании является движение именно по сухому асфальту на заднеприводном автомобиле.

Соревнования по дрифту. Судейство

Уникальность дрифта заключается в том, что соревнования идут не на время. При оценке выступления гонщика учитывается несколько параметров:

траектория прохождения поворота — существуют специально обозначенные точки, проезжая рядом с которыми гонщик может получить больше очков, чем обычно;
угол к траектории — чем он больше, тем выше оценка;
скорость;
зрелищность и стиль (оценивается судьями и зрителями).
Если участники не смогли превзойти один другого, то проводится ряд дополнительных заездов, пока превосходство не будет очевидным. При этом, если зрители не согласны с вынесенным судьями решением, они могут его опротестовать возгласами и неодобрительным гулом. И это чаще всего действует, после чего проводится дополнительный заезд.

СОРЕВНОВАНИЯ и МЕРОПРИЯТИЯ по дрифту

На сегодняшний день по всему миру проводится множество любительских соревнований. А профессиональные серии проходят в США, Европе, Австралии и, конечно же, на родине дрифта в Японии. Самой знаменитой является японская гоночная серия D1 Grand Prix. С 2010 года дрифт признан официальным видом автоспорта в России.

В России существует три крупных дрифтовых серии:

Российская Дрифт Серия (RDS). Проводит профессиональные соревнования в России под эгидой РАФ. В свою очередь делится на четыре полноценные субсерии: RDS-Запад, RDS-Восток, RDS-Юг и RDS-Север, с 2014 года RDS-Сибирь и RDS-Урал, разведенные по различным регионам страны;
Russian DRIFT Alliance. «RDA CHALLENGER TOUR» правопреемник PWR серии, основанной в 2010 году. На сегодняшний день «RDA CHALLENGER TOUR» имеет интернациональный состав пилотов. В турнире активно принимают участие дрифтеры из России, Казахстана, Белоруссии.
«RDA CHALLENGER TOUR» имеет упрощенный регламент, который позволяет участвовать в чемпионате широкому кругу пилотов, при этом соответствует всем нормам безопасности на трассах.

Уральская Лига Дрифта (ULD). Профессиональная серия на территории Уральского региона. Основана в 2010 году.
Начиная с 2014 года, Уральская Лига Дрифта вошла в состав Russian DRIFT Alliance

Drift Family (Дрифт Семья) — это сообщество неравнодушных к дрифтингу людей, берущее свои истоки из Altezza-club, с 2011 года практикующее выездные дрифт-мероприятия для всех желающих.
В Сибири и на Дальнем Востоке проводится несколько отдельных дрифт-мероприятий:

Drift Street Legal соревнования среди профессионалов и любителей из Владивостока, Находки, Хабаровска и Комсомольска-на-Амуре
Формула Дрифт Омск (зима).Соревнования проходят в Омске уже 4 сезон.
Иркутск Drift Битва (она же Omni Drift Битва). Соревнования проходят в Иркутске 2-3 раза в сезон;
Новосибирск Drift Битва. Аналогично Иркутск Drift Битве, но в Новосибирске. Серия дебютирует в 2012 году;
Открытый Чемпионат Сибири (он же Дрифт Битва). Всесибирская серия, проходящая в Красноярске на Красном Кольце С 2014 года преобразован в RDS-Сибирь;
Супер Дрифт Битва. Проводится раз в сезон в Красноярске на Красном Кольце. Собирает лучших пилотов страны и неофициально именуется Восток vs Запад. С 2013 года имеет статус Открытого одноэтапного чемпионата РФ по дрифту.
Улан-Удэ Drift Battle Bullet Бурятская серия соревнований среди любителей собирающее на площадке всех неравнодушных к дрифту людей. Бурятский этап дебютировал в 2014 году, соревнования набирают обороты и проводятся на разных площадках города Улан-Удэ. Организаторы уже в следующем году намерены провести этап на профессиональном уровне с привлечением ведущих пилотов России. Соревнования проходят 5 раз в сезон.
Resox Tuning Fest 3 (RTF) — крупнейший авто-мото фестиваль города Перми, объединивший в себе: зрелищное дрифт шоу, авто-мото выставку, выступление стантрайдеров, RC-соревнования, танцевальное шоу, живое граффити-искусство и автозвуковое соревнование.
Автомобиль для дрифта

Nissan Sil80(180SX с передком от Silvia S13)

Toyota Corolla Levin AE86
Автомобиль для дрифтинга — это заднеприводная машина. Большая мощность здесь не главное, гораздо важнее равномерное распределение крутящего момента по оборотам. Практически всегда автомобили облегчаются и подвергаются тюнингу, в частности, форсируется двигатель, заменяется задний дифференциал, или ставится блокировка LSD (limited slip differential). Классическими автомобилями для дрифта являются: Nissan Silvia, Nissan 180SX, Nissan Skyline, Nissan Laurel, Mazda RX-7(RX-8) и «хачи-року» в дословном переводе «восемьдесят-шестая» — Toyota Trueno AE86 (Toyota Sprinter Trueno, Toyota Corolla Levin) 1984—1986 годов, и Nissan платформы S (Silvia/180SX/200SX/240SX), который получил хорошую развесовку около 54:46, мощный и тяговитый турбомотор, чем полюбился дрифтерам. Наряду с доступностью тюнинга это сделало его культовым автомобилем. «Хачи-року» же многим открыла двери в мир дрифтинга, благодаря своей малой массе, легкому управлению и, самое главное, доступностью на вторичном автомобильном рынке.

Если говорить о самых популярных дрифтовых автомобилях в нашей стране, то это Nissan Silvia S13, S14, S15, Nissan 180SX (европейский аналог S13 — Nissan 200SX, аналог в США и Канаде — Nissan 240SX), которые многие считают созданными для дрифта, Toyota Altezza, Toyota Supra, Nissan Skyline, Toyota Mark II / Chaser / Cresta, Toyota Soarer, BMW 3, Nissan 350Z

По регламенту соревнований автомобиль для дрифта может быть только с приводом на задние колеса, но существуют примеры, когда машину под дрифт готовят из изначально полноприводной — Subaru Impreza, Mitsubishi Lancer Evolution, переделывая ее на задний привод.

Элементы дрифт-кара
Двигатель
Как правило используются доработанные турбированные двигатели, настроенные таким образом, что крутящий момент распределен равномерно в зоне 3000 — 7000 оборотов. Нагрузки очень высоки, поэтому дополнительные доработки направлены не только на повышение мощности, но и на увеличение стойкости к нагрузкам и более высоким температурным режимам. Если говорить о Ниссан, то чаще всего можно увидеть SR20DET (4 цилиндровый, 2 литровый рядный турбомотор, который устанавливался на Nissan Silvia, 180SX, 200SX S14, S15), RB25DET (6 цилиндров в ряд, 2,5 литра, турбо, ставили на Nissan Skyline) и отличный, высокопроизводительный мотор от Skyline GTR — RB26DETT (рядная шестерка, 2,6 литра, твин-турбо), если речь идет о Тойота, то более распространены под капотом дрифтовых автомобилей этой фирмы представители легендарной серии JZ, 1JZ-GTE (семейство автомобилей на платформе MARK2/CRESTA/CHASER, 2,5 литра, 6 цилиндров в ряд) и один из лучших японских двигателей 2JZ-GTE (3 литра, 6 цилиндров, ставился в SUPRA, ARISTO). Менее производительными, но также популярными, считаются двигатели серии 3S-GE и 3S-GTE (Altezza, Celica GT-FOUR, Caldina). Зачастую вместо доработки существующего мотора, в дрифте применяется так называемый «свап» (swap) — замена двигателя на мощный и с большим потенциалом для дальнейшего апгрейда.

Подвеск
Используются жёсткие укороченные пружины со спортивными стойками либо готовые киты койловеров, более жёсткие и толстые стабилизаторы поперечной устойчивости. Развал передних колёс устанавливается сильно отрицательный (желательно более 3 градусов негативного развала), для более точного управления автомобилем в заносе. Очень нелишне будет усилить кузов распорками. Также, чтобы добиться большего угла в заносе, дорабатывают систему рулевого управления, увеличивая выворот колес.

Шины

Повреждения шины
Возможно, один из самых важных элементов дрифт-кара, не уступающий по значимости ни двигателю, подвеске и сцеплению, ни мастерству пилота. В зависимости от требований пилота и характеристик автомобиля выбор шин для дрифт-кара может быть очень разным.

Обычно считается, что на передней оси от шин требуется больший коэффициент сцепления, что зачастую обусловливает выбор пилотами спортивных шин слик и полуслик. Задняя же ось с одной стороны должна скользить, а с другой также давать сцепление — и здесь выбор обусловлен мощностью автомобиля, предпочтениями пилота и/или способом использования. Например, автомобили с мощностью 400 л.с. и выше требуют большего сцепления, но на тренировках пилоты предпочитают использовать дешевые жесткие шины, которые будут плохо цепляться за асфальт, легко срываться в занос и долго истираться.

Кроме сцепления и износостойкости большую роль играет дым, исторгаемый из-под колес во время заноса. Ведь количество дыма влияет на оценку пилота судьями. Машины с большой мощностью двигателя требуют шины с более прочной конструкцией, что приближает их к спортивным и удаляет от «гражданских» моделей.

Наиболее популярные бренды и модели шин для дрифта:

Полуслики:

Toyo Proxes R888
Bridgestone Potenza RE01
Yokohama Advan A048
Falken Azenis RT-215/615
Maxxis MA-Z1 Drift
Interstate Race DNRT
Nankang NS-2R
Federal 595RS-R
Nitto N555R, NT01, NT05
Обычные дорожные шины:

Yokohama Advan Neova AD07/08, AVS Sport V102
Toyo Proxes T1R
Kumho Ecsta KU31 (также включая цветные и ароматную модели, созданные специально для burn-out’а)
Hankook Ventus R-S2
Interstate Sport IXT-1
Federal Super Steel 595
Dunlop Direzza DZ101
Maxxis MA-Z1
Infinity tyres INF-05
Kama Euro 129
Основные приемы в дрифте
Hand braking drift

Дрифт с использованием ручного тормоза.

Эта техника является наиболее простой и предпочтительной для обучения дрифта. Не рекомендуется приступать к изучению других техник, не освоив данную технику в полной мере. Она является важной даже для профессионалов, так как позволяет исправить допущенные ошибки при недостаточной поворачиваемости, когда другие техники уже не помогают. Техника такова: для вызова заноса нужно выжать педаль сцепления, сильным рывком ручного тормоза отправить заднюю ось в занос, после чего отпустить педаль сцепления. Важно при этом поддерживать обороты двигателя при выжатом сцеплении. Нужно научиться выбирать скорость и силу рывка ручного тормоза, в зависимости от ситуации. Это может быть даже серия корректирующих траекторию рывков. Данной технике можно обучаться на маломощном заднеприводном авто, даже без блокировки дифференциала. Желателен гидравлический ручник, если конструкция заводского быстро приводит к обрыву или растяжению тросов.

Clutch Kick
Резкое бросание сцепления. Благодаря быстрому выжиманию и бросанию педали сцепления при поддержании высоких оборотов двигателя, возникает кратковременный избыток мощности, который срывает заднюю ось в занос.

Yorin drift
Скольжение со срывом четырех колес. Торможение в повороте скольжением со сносом всех четырех колес, когда машина полностью срывается в середине поворота.

Kanteria / feint drift
Раскачка, или «Хлыст». Занос, при помощи которого проходятся S-образные повороты (сиканы, шиканы). Когда занос в одну сторону является подготовкой для поворота в другую. Такая техника используется в ралли.

Braking Drift
Во время выполнения этого приема, тормоз нажимается во время вхождения в поворот, за тем нажимается педаль сцепления и дёргается ручник одновременно, но ручник нельзя держать больше секунды. Таким образом машину заносит.

Dynamic drift
Динамический дрифт. Осуществляется путём резкого сброса газа на въезде в длинный поворот, корректировок рулём и своевременным поддержанием заноса короткими нажатиями на тормоз. В основном ориентирован на профессионалов ввиду высокой опасности такой техники.

Power over drift
Избыточная мощность. Этот вид дрифта используется на машинах с высокой мощностью. Для входа в силовой занос нужно вывернуть руль в ту сторону, куда нужно направить машину, и нажать на газ до упора. Благодаря высокой мощности двигателя, задние колёса потеряют сцепление с дорогой. Чтобы выйти из поворота не повредив машину нужно отпустить газ, но не до конца, и повернуть руль в противоположную сторону.

Side braking drift

Боковое скольжение
Боковое скольжение. Вариант дрифта, когда происходит срыв задних колес и машина скользит почти боком.

Fast drift
Высокоскоростной дрифт. Отличается от показательного дрифта скоростью прохождения поворотов в заносе и корректировок рулём. Такая техника приемлема для тренировок и выступлений на специально ориентированных трассах. Как правило, при высокоскоростном дрифте корректировки рулём меньше, чем при обычном дрифте, за счёт чего увеличивается ресурс покрышек.

Chokudori
Обычно используется после проезда прямого участка дороги, чтобы снизить скорость и выполнить глубокий занос. Торможение посредством скольжения и выставления машины под нужным углом относительно дороги для наиболее выгодного прохождения самого поворота.

Manji
Выполняется на прямой дороге, когда водитель раскачивает машину от одной стороны дороги до другой. Обычно используется на показательных выступлениях по дрифтингу. Мандзи является подготовкой для выполнения очень многих техник, таких как тёкудори и инерционный занос. Широко используется в ОАЭ.

Дрифт в радиомодельном спорте

Автомодель для дрифта с кузовом Yokomo Toyota Chaser JZX100
Дрифт в радиомоделизме (RC Drift) так же активно развивается. Проводятся чемпионаты мира, континентов и стран. Мировой стандарт автомоделей для дрифта это масштаб 1/10. Кузова выполнены в соответствии с лицензиями автопроизводителей и имеют копийность на очень высоком уровне. Шасси спроектированные сугубо для дрифта отличаются по своей компоновке от стандартных шасси для кольцевых гонок.

Дрифт в культуре
Тройной форсаж: Токийский дрифт — фильм, полностью посвящённый культуре дрифта, в одном из эпизодов появляется сам Кэйити Цутия (рыбак на пристани, который говорит «Неплохо»).
Библия Дрифта — часовое видео от Кэйити Цутия.
В России обзоры американских соревнований по дрифту «Formula Drift» впервые показал в 2008 году телеканал «Авто Плюс» (парные заезды комментировал Павел Федоров).
В 2008 году «Formula Drift» показывал канал 7ТВ.
В 2008 году телеканал «Авто Плюс» организовал показ трансляций первого российского дрифт-чемпионата «Формула Дрифт». Зрители смогли увидеть часовые трансляции 4 этапов соревнований, проходивших в Москве и Подмосковье.
В 2010 году права на показ «Formula Drift» вновь вернулись на телеканал «Авто Плюс», в качестве комментаторов выступают дрифтеры команды Moscow Drift Team: Алексей Шмелев и Василий Зыков
Аниме Initial D посвящено уличным гонкам Touge (спуск/подъем по горной трассе) в которых, для ускорения прохождения дистанции, практикуется дрифт.
В 2005 вышел фильм Initial D
В 2011 году в России вышел электронный журнал BOKAMU, полностью посвященный дрифтингу.

ФУРИДАШИ (FURIDASHI) — начало дрифта, агрессивный вход в занос
ФУРИКАЕШИ (FURIKAESHI) — смена направления заноса, перекладка
ТАНСО (ТANSO) — одиночный, квалификационный заезд, обязательная часть
соревнований, в которой определяются участники, допущенные к финальной части
соревнований.
ЦУИСО (TSUISO) – парные заезды, обязательная часть соревнований, проходящая по
«олимпийской» системе, в которой определяются победитель и призеры соревнований.
АТУЙ (ATOOI) – автомобиль, идущий вторым в TSUISO
СЕНКО (SENKO) – автомобиль, идущий первым в TSUISO
АНИКУЯ (ANIKUYA) — достижение максимальной оценки заезда в 100 баллов.
СОРЕВНОВАНИЕ – спортивное мероприятие, в котором определяются итоговые
результаты, и производится вручение призов.
ДРИФТИНГ – спортивное автомобильное соревнование по вождению автомобиля в
управляемом заносе, проходящее полностью на специально подготовленной асфальтовой
трассе.
ЗАНОС – снос одной или двух осей автомобиля относительно траектории движения
УЧАСТНИК – физическое или юридическое лицо, имеющее Лицензию Участника, и
заявившее автомобиль для участия в соревновании.
КОМАНДА – юридическое или физическое лицо, обладающее регистрационным
свидетельством команды, выданным Организатором, подавшее заявку на участие в
командном зачёте соревнования и соответствующее требованиям, изложенным в
Регламенте.
ОРГАНИЗАТОР – юридическое или физическое лицо, организовывающее соревнование
по дрифту.
РЕГЛАМЕНТ – обязательный официальный документ, описывающий детали проведения
многоэтапного соревнования.
ТРАССА – специально подготовленная для проведения соревнований по дрифтингу
асфальтовая трасса.
ОЦЕНИВАЕМЫЙ УЧАСТОК (ЗОНА КЛИПИНГА) – часть трассы соревнований, на
которой происходит оценка выступления участников судьями. Оцениваемый участок
обязательно должен иметь обозначенное начало и конец.
РЕСПЕКТ-ЗОНА – часть разгонной прямой перед зоной фуридаши, где автомобили в
заездах Цуйсо должны двигаться с равной скоростью находясь в базе друг друга.
СТАРТОВАЯ ЗОНА – часть трассы, площадка для размещения всех автомобилей,
участвующих в соревновании перед началом испытаний.

Tags DRIFTinfo

Історія виникнення ДРІФТУ

Унікальність дрифту полягає в тому, що змагання йдуть не на якийсь час. При оцінці виступу гонщика враховується кілька параметрів

Post author By ldix3xxj
Post date 10.08.2022
No Comments on Історія виникнення ДРІФТУ

Використання занесення в ралі Спочатку цей спорт зародився в Японії, а згодом набув широкого поширення і в інших країнах. Існує два типи заїздів: одиночні та парні. Переможець зазвичай визначається кількома заїздами. В одиночних заїздах судді нараховують гонщику певну кількість очок, залежно від швидкості, траєкторії, кута занесення та видовищності заїзду загалом. У парних заїздах перший учасник повинен проїхати оцінювану ділянку відповідно до завдання (найчастіше за максимально правильною траєкторією), завданням другого учасника є якомога сильніше наблизитися до свого суперника під час руху в заносі, робити синхронні перекладки. Для визначення переможця відбувається два заїзди, у другому заїзді правила ті самі, але противники змінюються місцями. Переможцем є той пілот, який проїхав ближче і краще, будучи «наздоганяючим». Також, якщо обидва заїзди були бездоганними, або кількість помилок обох пілотів сумарно однакова, судді можуть призначити перезаїзд “One More Time”, в якому має визначитися переможець.

Легендарний японський гонщик Куніміцу Такахасі прославився бездоганно високошвидкісним проходженням так званих «апексів» (від англ. apex — «вершина, верх» — місце в повороті, коли машина найближча до внутрішньої сторони дороги перед поворотом), а також збереженням високої швидкості проходження всього повороту за допомогою “дрифту”. Його агресивна техніка забезпечила йому перемогу в багатьох змаганнях, а також натовпи шанувальників, які насолоджувалися видовищем шин, що горять при швидкісній їзді.

Вуличний гонщик Цутія Кейіті був настільки зачарований технікою Такахасі Куніміцу, що став практикуватися у «дрифтингу» на вулицях і швидко набув слави серед гонщиків. У 80-х кілька популярних японських автомобільних журналів та тюнінг-компаній вирішили зняти фільм про майстерність дрифтингу Кейіті Цутія на гірських серпантинах. Кейіті виконував ковзання на легендарному автомобілі Toyota Sprinter Trueno AE86. Фільм став дуже популярним серед дрифтерів-аматорів, а Кейіті Цутія отримав прізвисько «Дорикін» (японізоване Drift King — Король дрифту).

У США дрифтинг прийшов тільки в 1996 році і практикується на спеціально підготовлених трасах, оскільки, по-перше, доробку автомобілів у багатьох штатах заборонено, а по-друге, заборонено «навмисне пробуксування шин» (англ. burnout) та вуличні гонки. У Японії ж дрифтинг використовується як в офіційних, так і нелегальних змаганнях на гірських дорогах.

Дрифт як автоспорт

Дрифт – керований занесення автомобіля при зриві задньої осі коліс. Передні колеса постійно повернені у протилежний поворот бік. Автомобіль йде під кутом до траєкторії руху, і сила, що рушить автомобіль у звичайних умовах вперед, на дузі повороту при керованому заносі розкладається на дві складові:

радіальну – утримує автомобіль на кривій і спрямована перпендикулярно до неї; тангенціальну – спрямована по дотичній до траєкторії та здійснює рух. Причому перерозподіляти потужність мотора, що вкладається в кожну складову частину, дуже легко (теоретично): чим більше кут занесення, тим менша частка потужності йде на рух уперед. А велика — на протидію відцентровій силі. І навпаки: що менше кут, то динамічніше прискорення і менше сила, що утримує автомобіль на кривій. На практиці опанувати мистецтво дрифту досить складно, потрібні довгі і завзяті тренування, необхідно чудово відчувати автомобіль, мати відмінну реакцію. Важливо відзначити, що дрифтом у класичному розумінні є рух саме сухим асфальтом на задньопривідному автомобілі.

Змагання з дріфту. Суддівство

Унікальність дрифту полягає в тому, що змагання йдуть не на якийсь час. При оцінці виступу гонщика враховується кілька параметрів:

траєкторія проходження повороту — існують спеціально позначені точки, проїжджаючи поруч із якими гонщик може здобути більше очок, ніж зазвичай; кут до траєкторії – чим він більший, тим вища оцінка; швидкість; видовищність та стиль (оцінюється суддями та глядачами). Якщо учасники не змогли перевершити один одного, то проводиться низка додаткових заїздів, доки перевага не буде очевидною. При цьому, якщо глядачі не погоджуються з винесеним суддями рішенням, вони можуть його опротестувати вигуками та несхвальним гулом. І це найчастіше діє, після чого проводиться додатковий заїзд.

ЗМАГАННЯ ТА ЗАХОДИ з дрифту

На сьогоднішній день у всьому світі проводиться безліч аматорських змагань. А професійні серії проходять у США, Європі, Австралії і, звичайно, на батьківщині дрифту в Японії. Найвідомішою є японська гоночна серія D1 Grand Prix. З 2010 року дріфт визнано офіційним видом автоспорту у Росії.

існує три великі дрифтові серії:

Російська Дріфт Серія (RDS). Проводить професійні змагання у Росії під егідою РАФ. У свою чергу ділиться на чотири повноцінні субсерії: RDS-Захід, RDS-Схід, RDS-Південь та RDS-Північ, з 2014 року RDS-Сибір та RDS-Урал, розлучені по різних регіонах країни; Російський DRIFT Alliance. «RDA CHALLENGER TOUR» є правонаступником PWR серії, заснованої в 2010 році. Сьогодні «RDA CHALLENGER TOUR» має міжнародний склад пілотів. У турнірі активно беруть участь дрифтери з Росії, Казахстану, Білорусії. RDA CHALLENGER TOUR має спрощений регламент, який дозволяє брати участь у чемпіонаті широкому колу пілотів, при цьому відповідає всім нормам безпеки на трасах.

Уральська Ліга Дріфту (ULD). Професійна серія біля Уральського регіону. Заснована у 2010 році. Починаючи з 2014 року, Уральська Ліга Дріфта увійшла до складу Russian DRIFT Alliance

Drift Family (Дрифт Семья) — это сообщество неравнодушных к дрифтингу людей, берущее свои истоки из Altezza-club, с 2011 года практикующее выездные дрифт-мероприятия для всех желающих. В Сибири и на Дальнем Востоке проводится несколько отдельных дрифт-мероприятий:

Drift Street Legal змагання серед професіоналів та аматорів з Владивостока, Знахідки, Хабаровська та Комсомольська-на-Амурі Формула Дріфт Омськ (зима). Змагання проходять в Омську вже 4 сезон. Іркутськ Drift Битва (вона ж Omni Drift Битва). Змагання відбуваються в Іркутську 2-3 рази на сезон; Новосибірськ Drift Битва. Аналогічно Іркутськ Drift битві, але в Новосибірську. Серія дебютує у 2012 році; Відкритий Чемпіонат Сибіру (він же Дріфт Битва). Всесибірська серія, що проходить у Красноярську на Червоному Кільці З 2014 року перетворено на RDS-Сибір; Супер Дріфт Битва. Проводиться раз на сезон у Красноярську на Червоному Кільці. Збирає найкращих пілотів країни і неофіційно називається Схід vs Захід. З 2013 року має статус Відкритого одноетапного чемпіонату РФ з дрифту. Улан-Уде Drift Battle Bullet Бурятська серія змагань серед любителів збирає на майданчику всіх небайдужих до дріфту людей. Бурятський етап дебютував у 2014 році, змагання набирають обертів та проводяться на різних майданчиках міста Улан-Уде. Організатори вже наступного року мають намір провести етап на професійному рівні із залученням провідних пілотів Росії. Змагання відбуваються 5 разів на сезон. Resox Tuning Fest 3 (RTF) — найбільший авто-мото фестиваль міста Пермі, який об’єднав у собі: видовищне дрифт шоу, авто-мото виставку, виступ стантрайдерів, RC-змагання, танцювальне шоу, живе графіті-мистецтво та автозвукове змагання. Автомобіль для дріфту

Nissan Sil80(180SX з передком от Silvia S13)

Toyota Corolla Levin AE86 Автомобіль для дрифтингу – це задньопривідна машина. Велика потужність тут не головне, набагато важливіший за рівномірний розподіл крутного моменту по оборотах. Практично завжди автомобілі полегшуються і піддаються тюнінгу, зокрема, форсується двигун, замінюється задній диференціал або ставиться блокування LSD (limited slip differential). Класичними автомобілями для дрифту є: Nissan Silvia, Nissan 180SX, Nissan Skyline, Nissan Laurel, Mazda RX-7 (RX-8) та “хачі-року” у дослівному перекладі “вісімдесят-шоста” – Toyota Trueno AE86 (Toyota Sprinter Trueno, Toyota Corolla Levin) 1984-1986 років, і Nissan платформи S (Silvia/180SX/200SX/240SX), який отримав хорошу розважування близько 54:46, потужний і тяжкий турбомотор, чим сподобався дрифтерам. Поряд із доступністю тюнінгу це зробило його культовим автомобілем. «Хачі-року» багатьом відчинила двері у світ дрифтингу, завдяки своїй малій масі, легкому управлінню і, найголовніше, доступністю на вторинному автомобільному ринку.

Якщо говорити про найпопулярніші дрифтові автомобілі в нашій країні, то це Nissan Silvia S13, S14, S15, Nissan 180SX (європейський аналог S13 – Nissan 200SX, аналог у США та Канаді – Nissan 240SX), які багато хто вважає створеними для дріфту, Toyota Altez , Toyota Supra, Nissan Skyline, Toyota Mark II / Chaser / Cresta, Toyota Soarer, BMW 3, Nissan 350Z

За регламентом змагань автомобіль для дрифту може бути тільки з приводом на задні колеса, але існують приклади, коли машину під дрифт готують з повнопривідної – Subaru Impreza, Mitsubishi Lancer Evolution, переробляючи її на задній привід.

Елементи дріфт-кара Двигун Як правило використовуються допрацьовані турбовані двигуни, налаштовані таким чином, що момент, що крутить, розподілений рівномірно в зоні 3000 – 7000 оборотів. Навантаження дуже високі, тому додаткові доробки спрямовані не тільки на підвищення потужності, але й на збільшення стійкості до навантажень та вищих температурних режимів. Якщо говорити про Ніссан, то найчастіше можна побачити SR20DET (4 циліндровий, 2 літровий рядний турбомотор, який встановлювався на Nissan Silvia, 180SX, 200SX S14, S15), RB25DET (6 циліндрів у ряд, 2,5 літра, турбо, ставили на Nissan Skyline) і відмінний, високопродуктивний мотор від Skyline GTR – RB26DETT (рядна шістка, 2,6 літра, твін-турбо), якщо йдеться про Toyota, то більш поширені під капотом дрифтових автомобілів цієї фірми представники легендарної серії JZ, 1JZ-GTE (Сімейство автомобілів на платформі MARK2/CRESTA/CHASER, 2,5 літра, 6 циліндрів у ряд) і один з кращих японських двигунів 2JZ-GTE (3 літри, 6 циліндрів, ставився в SUPRA, ARISTO). Менш продуктивними, але також популярними вважаються двигуни серії 3S-GE і 3S-GTE (Altezza, Celica GT-FOUR, Caldina). Найчастіше замість доопрацювання існуючого двигуна, в дріфті застосовується так званий «свап» (swap) – заміна двигуна на потужний і з великим потенціалом для подальшого апгрейду.

Підвіска Використовуються жорсткі укорочені пружини зі спортивними стійками або готові кити койловерів, більш жорсткі та товсті стабілізатори поперечної стійкості. Розвал передніх коліс встановлюється дуже негативний (бажано більше 3 градусів негативного розвалу), для більш точного керування автомобілем у заметі. Дуже не зайве посилити кузов розпірками. Також, щоб досягти більшого кута в заносі, допрацьовують систему кермового управління, збільшуючи виворот коліс.

Шини

Повреждения шины Возможно, один из самых важных элементов дрифт-кара, не уступающий по значимости ни двигателю, подвеске и сцеплению, ни мастерству пилота. В зависимости от требований пилота и характеристик автомобиля выбор шин для дрифт-кара может быть очень разным.

Найбільш популярні бренди та моделі шин для дрифту:

Полусліки:

Toyo Proxes R888 Bridgestone Potenza RE01 Yokohama Advan A048 Falken Azenis RT-215/615 Maxxis MA-Z1 Drift Interstate Race DNRT Nankang NS-2R Federal 595RS-R Nitto N555R, NT01, NT05 Звичайні дорожні шини:

Yokohama Advan Neova AD07/08, AVS Sport V102 Toyo Proxes T1R Kumho Ecsta KU31 (також включаючи кольорові та ароматні моделі, створені спеціально для burn-out’у) Hankook Ventus R-S2 Interstate Sport IXT-1 Federal Super Steel 595 Dunlop Direzza DZ101 Maxxis MA-Z1 Infinity tyres INF-05 Kama Euro 129 Основні прийоми у дрифті Hand braking drift

Дрифт із використанням ручного гальма.

Ця техніка є найбільш простою і кращою для навчання дріфт. Не рекомендується братися до вивчення інших технік, не освоївши цю техніку повною мірою. Вона є важливою навіть для професіоналів, оскільки дозволяє виправити допущені помилки за недостатньої повертаності, коли інші техніки вже не допомагають. Техніка така: для виклику занесення потрібно вичавити педаль зчеплення, сильним ривком ручного гальма відправити задню вісь у замет, після чого відпустити педаль зчеплення. Важливо при цьому підтримувати оберти двигуна при зчепленні. Потрібно навчитися вибирати швидкість та силу ривка ручного гальма, залежно від ситуації. Це може бути навіть серія ривків, що коректують траєкторію. Даної техніки можна навчатися на малопотужному задньопривідному авто, навіть без блокування диференціала. Бажаний гідравлічний ручник, якщо конструкція заводського швидко призводить до обриву або розтягування тросів.

Clutch Kick Різке кидання зчеплення. Завдяки швидкому вичавленню та киданню педалі зчеплення за підтримки високих оборотів двигуна, виникає короткочасний надлишок потужності, який зриває задню вісь у замет.

Yorin drift Ковзання зі зривом чотирьох коліс. Гальмування в повороті ковзанням зі зносом усіх чотирьох коліс, коли машина повністю зривається в середині повороту.

Kanteria / feint drift Розгойдування, або «Хлист». Занос, за допомогою якого проходяться S-подібні повороти (сікани, шикани). Коли замет в один бік є підготовкою для повороту в іншу. Така техніка використовується у ралі.

Braking Drift Під час виконання цього прийому, гальмо натискається під час входження в поворот, потім натискається педаль зчеплення і смикається ручник одночасно, але ручник не можна тримати більше секунди. У такий спосіб машину заносить.

Dynamic drift Динамічний дріфт. Здійснюється шляхом різкого скидання газу на в’їзді в довгий поворот, коригування кермом і своєчасною підтримкою занесення короткими натисканнями на гальмо. В основному орієнтований на професіоналів через високу небезпеку такої техніки.

Power over drift Избыточная мощность. Этот вид дрифта используется на машинах с высокой мощностью. Для входа в силовой занос нужно вывернуть руль в ту сторону, куда нужно направить машину, и нажать на газ до упора. Благодаря высокой мощности двигателя, задние колёса потеряют сцепление с дорогой. Чтобы выйти из поворота не повредив машину нужно отпустить газ, но не до конца, и повернуть руль в противоположную сторону.

Side braking drift

Бокове ковзання Бокове ковзання. Варіант дрифту, коли відбувається зрив задніх коліс та машина ковзає майже боком.

Fast drift Високошвидкісний дріфт. Відрізняється від показового дрифту швидкістю проходження поворотів у заносі та коригування кермом. Така техніка прийнятна для тренувань та виступів на спеціально орієнтованих трасах. Як правило, при високошвидкісному дріфті коригування кермом менше, ніж при звичайному дріфті, за рахунок чого збільшується ресурс покришок.

Chokudori Обычно используется после проезда прямого участка дороги, чтобы снизить скорость и выполнить глубокий занос. Торможение посредством скольжения и выставления машины под нужным углом относительно дороги для наиболее выгодного прохождения самого поворота.

Manji Виконується на прямій дорозі, коли водій розгойдує машину з одного боку дороги до іншого. Зазвичай використовується на показових виступах з дрифтингу. Мандзі є підготовкою для виконання дуже багатьох технік, таких як текудорі та інерційний замет. Широко використовується в ОАЕ.

Дрифт у радіомодельному спорті

Автомодель для дріфту з кузовом Yokomo Toyota Chaser JZX100 Дрифт у радіомоделізмі (RC Drift) так само активно розвивається. Проводяться чемпіонати світу, континентів та країн. Світовий стандарт автомоделей для Дріфт це масштаб 1/10. Кузови виконані відповідно до ліцензій автовиробників та мають копійність на дуже високому рівні. Шасі спроектовані суто для дріфту відрізняються за своєю компоновкою від стандартних шасі для кільцевих гонок.

Дрифт у культурі Потрійний форсаж: Токійський дрифт – фільм, повністю присвячений культурі дрифту, в одному з епізодів з’являється сам Кейіті Цутія (рибалка на пристані, яка говорить “Непогано”). Біблія Дріфта – годинне відео від Кейіті Цутія. У Росії огляди американських змагань з дрифту “Formula Drift” вперше показав у 2008 році телеканал “Авто Плюс” (парні заїзди коментував Павло Федоров). У 2008 році “Formula Drift” показував канал 7ТВ. 2008 року телеканал «Авто Плюс» організував показ трансляцій першого російського дрифт-чемпіонату «Формула Дріфт». Глядачі змогли побачити годинникові трансляції 4 етапів змагань, що проходили у Москві та Підмосков’ї. У 2010 році права на показ «Formula Drift» знову повернулися на телеканал «Авто Плюс», як коментатори виступають дрифтери команди Moscow Drift Team: Олексій Шмельов та Василь Зиков Аніме Initial D присвячено вуличним гонкам Touge (спуск/підйом гірською трасою) у яких, для прискорення проходження дистанції, практикується дрифт. У 2005 році вийшов фільм Initial D У 2011 році в Росії вийшов електронний журнал BOKAMU, повністю присвячений дрифтингу.

ФУРІДАШІ (FURIDASHI) – початок дрифту, агресивний вхід у замет ФУРІКАЕШІ (FURIKAESHI) — зміна напрямку занесення, перекладка ТАНСО (ТANSO) – одиночний, кваліфікаційний заїзд, обов’язкова частина змагань, у якій визначаються учасники, допущені до фінальної частини змагань. ЦУІСО (TSUISO) – парні заїзди, обов’язкова частина змагань, що проходить по «Олімпійській» системі, в якій визначаються переможець та призери змагань. АТУЙ (ATOOI) – автомобіль, що йде другим у TSUISO СЕНКО (SENKO) – автомобіль, що йде першим у TSUISO АНІКУЯ (ANIKUYA) – досягнення максимальної оцінки заїзду 100 балів. ЗМАГАННЯ – спортивний захід, у якому визначаються підсумкові результати, і вручення призів. ДРІФТИНГ – спортивне автомобільне змагання з водіння автомобіля в керованому заметі, що проходить повністю на спеціально підготовленій асфальтовій трасі. ЗАНОС – знесення однієї чи двох осей автомобіля щодо траєкторії руху УЧАСНИК – фізична чи юридична особа, яка має Ліцензію Учасника, та автомобіль, що заявив, для участі в змаганні. КОМАНДА – юридична або фізична особа, яка має реєстраційну свідоцтвом команди, виданим Організатором, що подала заявку на участь у командному заліку змагання та відповідне вимогам, викладеним у Регламент. ОРГАНІЗАТОР – юридична чи фізична особа, яка організовує змагання за дрифтом. РЕГЛАМЕНТ – обов’язковий офіційний документ, який описує деталі проведення багатоетапного змагання. ТРАСА – спеціально підготовлена для проведення змагань з дрифтингу асфальтна траса. ОЦІНЮВАНА ДІЛЬНИЦЯ (ЗОНА КЛІПІНГУ) – частина траси змагань, на якою відбувається оцінка виступу учасників суддями. Оцінювана ділянка обов’язково повинен мати зазначений початок та кінець. РЕСПЕКТ-ЗОНА – частина розгінної прямої перед зоною фуридаші, де автомобілі Заїзди Цуйсо повинні рухатися з рівною швидкістю, перебуваючи в базі один одного. СТАРТОВА ЗОНА – частина траси, майданчик для розміщення всіх автомобілів, що беруть участь у змаганні перед початком випробувань.

Tags DRIFTinfo, DRIFTinfo