Categories
Новости

Почему дрифт — это круто

Все мы восхищаемся, когда пилот экстра-класса в гонке «Формулы-1» или другой топовой серии обгоняет соперника вплоть до срыва машины в дрифт, но при этом удерживает ее от вылета. Такие моменты откладываются в памяти как самые яркие, и мы долго потом о них вспоминаем. 

Дрифт — это трудно

Самое время смотреть на него не только в компьютерных гонках. 

Все мы восхищаемся, когда пилот экстра-класса в гонке «Формулы-1» или другой топовой серии обгоняет соперника вплоть до срыва машины в дрифт, но при этом удерживает ее от вылета. Такие моменты откладываются в памяти как самые яркие, и мы долго потом о них вспоминаем. 

А в чемпионатах по дрифтингу так нужно ездить постоянно. Контролировать угол заноса и сохранять скорость на максимальном уровне — в районе 100 км/ч или быстрее. Причем чем больше градус угла — тем сильнее падает скорость и повреждаются шины. Умение гонщика совладать с техникой влияет на итоговый результат, а сохранность покрышек — на управляемость ближе к концу заезда. 

Особенно трудно все контролировать в процессе парного заезда, когда рядом заносит другую машину. А рисунок самого дрифта задается не желаниями пилотов в процессе заезда, а судьями перед этапом. Еще иногда в дело вмешивается дождь. 

Так что гонщик должен быть одним целым с машиной. 

Дрифт – это красиво 

Сомневаетесь? 

Согласитесь, завораживает. Прямо как красивые пируэты фигурного катания. Вот с ним и можно сравнить дрифт. И, да, здесь оценки тоже выставляют судьи. Но не за исполнение отдельных элементов и «артистичность». Все намного объективнее. Никакой самодеятельности и противостояний «не очень хорошо выполненная сложная программа против отлично откатанной простой». 

На старте квалификации у пилота 100 баллов. И судьи отнимают очки у участника. За отклонение от заданной траектории, за недостаточную плавность хода, за выезд за пределы трассы, за изменение угла в процессе заноса, за проезд по прямой более 10 метров, за слишком медленную езду… Критериев много, и каждый из них может понять даже новичок. Здесь вы не будете теряться в догадках на протяжении всего этапа, что вообще происходит и почему судьи оценили одного лучше, чем другого.

На основании этих результатов формируется парный раунд с двумя заездами. В первом лидирует один пилот, во втором — другой. Цель ведомого — в точности повторять дрифт ведущего. Система оценки такая же, что и в квалификации, но за несоответствие элементов или недостаточно высокую скорость и угол заноса ведомому уже могут не просто отнять баллы, но даже присудить ноль.

Побеждает тот, кто сохранит больше всего баллов по сумме двух заездов парного раунда после расчета среднего арифметического из оценок трех судей. Чаще всего выигрывает именно тот, кто выполнил все элементы без помарок на максимальной скорости — и выглядит это потрясающе. 

Дрифт — это модно 

Популярность дрифта растет с каждым годом. По всему миру известны крутые серии типа американской «Формулы Д», D1GP в Японии, WDGP в Европе и многие другие. Этапы крупнейших чемпионатов собирают по 20 000 человек, каждый сезон ставит новый рекорд посещаемости. На соцсети крупнейших серий подписаны миллионы человек. Благодаря правильному имиджу крутости, гламура и направленности на молодую аудиторию, следить за дрифтом модно. 

У нас тоже не первый год существует Российская дрифт серия (RDS). И стоит начать следить за ней, чтобы не чувствовать себя изгоем, услышав обсуждение последнего заезда местного чемпиона в своей компании. А они появятся, потому что серия развивается так же стремительно, как и мировой дрифтинг, и трибуны уже собирают внушительное количество зрителей. 

Дрифт — это демократично 

Для участия в чемпионатах по дрифтингу не нужно строить какие-то особенные машины по специальному регламенту, как в гонках на открытых колесах. Авто, которые подходят для участия в дрифте, может купить практически каждый. Здесь куча старых знакомых по играм серии NFS: «Ниссаны» Сильвия, Скайлайн, 200SX и 240SX, «Тойоты» Супра и GT86, «БМВ» Е36 и Е46, «Мазды» RX-7 и RX-8. Черт, да в последнем российском турнире по дрифту восьмое место занял пилот на «Жигулях» (ВАЗ 2105)! 

Конечно, машины немного усиливают и изменяют, чтобы соответствовать требованиям безопасности и развивать большую скорость. Этим дрифт похож на НАСКАР и гонки на стоковых автомобилях. Так что если у вас есть одна из вышеперечисленных машин — можете гордиться ее крутостью. И смотреть видосы с соревнований, представляя себя в главной роли. Только не пытайтесь повторить увиденное на улицах города. Пожалуйста. Там и родственников с друзьями мэров хватает. 

Дрифт – это непредсказуемо 

За последние 7 лет чемпион российской RDS сменялся каждый год. Победитель командного зачета (например, Evil Empire) может упасть на последние места, а затем снова выстрелить на первые через пару лет. Команда-новичок (как Toyo Tires) может с первого же сезона сражаться за титул. 

Ровно то же самое происходит в американских, японских и европейских сериях. Две победы в чемпионате подряд — большая редкость в дрифте. Такая плотность очень напоминает НАСКАР или НХЛ — скучно точно не бывает. Предсказать, кто выстрелит в новом сезоне, очень сложно — так что ваш случайно выбранный объект для боления может внезапно начать выигрывать один заезд за другим. Ну и наоборот тоже, конечно. 

Дрифт — это толерантно 

Пока в «Формуле-1» и прочих сериях женщины добрались только до роли тест-пилотов (за исключением Даники Патрик), в дрифте они выступают наравне с мужчинами и демонстрируют неплохие результаты. Российская серия может похвастаться Екатериной Седых, которая заняла восьмое место в общем зачете чемпионата-2016. Причем она даже выиграла последний этап сезона, и вообще демонстрирует неплохой прогресс. Стоит последить за ней в новом первенстве, и делать это нужно сейчас, чтобы потом не называли глором. 

Дрифт — это экзотично 

Все началось в 60-е года в Японии. Из-за этого в терминологии дрифта так много слов из страны восходящего солнца. Например, фуридаши (процесс вхождения в занос) и фурикаеши (смена угла), сенко (лидирующая машина при парном заезде), атои (ведомое авто), тансо (квалификационный заезд) и цуйсо (парный заезд). И это только самые базовые понятия, которые можно объяснить парой слов. Серьезно, дрифт — настоящий клад для всех, кто любит «ня»-культуру. Думается, любители аниме и тентаклей почувствуют себя в своей тарелке и легко адаптируются. 

Дрифт — это доступно 

Если брать зрителя в России, то он не особо избалован крутыми автоспортивными событиями. Билеты на «Формулу-1» в Сочи стартуют от 5 тысяч рублей. А если пожелать поездку на трассу Moscow Raceway на туринг-серию класса ДТМ, придется выложить 900 рублей. Остальные события не могут похвастаться топовым масштабом и организация в них не похожа на гонки крупнейших мировых серий. 

Цена билета на этап RDS стартует с 450 рублей. Сумма не заоблачная, ведь на одно посещение «Формулы-1» вы сможете съездить на весь чемпионат RDS. Это дешевле, чем матч «Спартака» с «Томью» (наверное, невероятное зрелище). Дешевле, чем центральные игры отгремевшей КХЛ. Короче говоря, у билета на дрифт приемлемая стоимость, чтобы попробовать нечто совершенно новое и не жалеть, если вдруг не понравилось. 

Дрифт — это серьезно 

А попробовать стоит. Потому что сегодня дрифт — это не уличные нелегальные гонки, проходящие под покровом ночи и полицейских сирен. Забудьте об этом клише навсегда. Перед вами предстают профессиональные соревнования, проходящие во многих странах под эгидой автоспортивных федераций на тех же трассах, что и «Формула-1» и туринг. В том числе в России. 

Организация самого уик-энда тоже пропитана лучшим, что есть в гонках. Тот самый антураж, который создается борьбой, командами и пилотами, грид-герлз, и даже трансляциями. Серьезно, уровень видеороликов RDS оставляет далеко позади трансляции КХЛ из многих провинциальных городов, а ведь у дрифта нет своего канала и другого места в телевизоре. 

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

Categories
Новости

Чому дрифт – це круто

Всі ми захоплюємося, коли пілот екстра-класу в гонці «Формули-1» або іншої топової серії обганяє суперника до зриву машини в дрифт, але при цьому утримує її від вильоту. Такі моменти відкладаються в пам’яті як найяскравіші, і ми довго потім згадуємо про них.

Дрифт – це важко

Саме час дивитися на нього не лише у комп’ютерних перегонах.

Всі ми захоплюємося, коли пілот екстра-класу в гонці «Формули-1» або іншої топової серії обганяє суперника до зриву машини в дрифт, але при цьому утримує її від вильоту. Такі моменти відкладаються в пам’яті як найяскравіші, і ми довго потім згадуємо про них.

А у чемпіонатах з дрифтингу так треба їздити постійно. Контролювати кут заносу та зберігати швидкість на максимальному рівні – в районі 100 км/год або швидше. Причому що більший градус кута — то сильніше падає швидкість і пошкоджуються шини. Вміння гонщика справитися з технікою впливає на підсумковий результат, а збереження покришок – на керованість ближче до кінця заїзду.

Особливо важко все контролювати у процесі парного заїзду, коли поряд заносить іншу машину. А малюнок самого дрифту задається не бажання пілотів у процесі заїзду, а суддями перед етапом. Ще іноді у справу втручається дощ.

Так що гонщик має бути одним цілим із машиною.

Дрифт – це красиво

Сумніваєтесь?

https://youtu.be/rSWBNLxQI8s

Погодьтеся, заворожує. Прямо як гарні піруети фігурного катання. Ось із ним і можна порівняти дрифт. І, так, тут оцінки також виставляють судді. Але не за виконання окремих елементів та «артистичність». Все набагато об’єктивніше. Жодної самодіяльності та протистоянь «не дуже добре виконана складна програма проти відмінно відкатаної простої».

На старті кваліфікації у пілота 100 балів. І судді забирають очки в учасника. За відхилення від заданої траєкторії, за недостатню плавність ходу, за виїзд за межі траси, за зміну кута в процесі занесення, за проїзд по прямій понад 10 метрів, за занадто повільну їзду… Критеріїв багато, і кожен з них може зрозуміти навіть новачок . Тут ви не губитиметеся в здогадах протягом усього етапу, що взагалі відбувається і чому судді оцінили одного краще, ніж іншого.

На підставі цих результатів формується парний раунд із двома заїздами. У першому лідирує один пілот, у другому – інший. Мета веденого – точно повторювати дрифт ведучого. Система оцінки така ж, що і в кваліфікації, але за невідповідність елементів або недостатньо високу швидкість і кут занесення відомому вже можуть не просто відібрати бали, але навіть присудити нуль.

Перемагає той, хто збереже найбільше балів за сумою двох заїздів парного раунду після розрахунку середнього арифметичного оцінки трьох суддів. Найчастіше виграє саме той, хто виконав усі елементи без помарок на максимальній швидкості — і це приголомшливо.

Дрифт – це модно

Популярність дріфту зростає з кожним роком. По всьому світу відомі круті серії типу американської «Формули Д», D1GP у Японії, WDGP у Європі та багато інших. Етапи найбільших чемпіонатів збирають по 20 000 осіб, щосезону ставить новий рекорд відвідуваності. На соцмережі найбільших серій підписано мільйони людей. Завдяки правильному іміджу крутості, гламуру та спрямованості на молоду аудиторію, стежити за дрифтом модно.

У нас теж не перший рік існує Російська дріфт серія (RDS). І варто почати стежити за нею, щоб не почуватися ізгоєм, почувши обговорення останнього заїзду місцевого чемпіона у своїй компанії. А вони з’являться, тому що серія розвивається так само стрімко, як і світовий дрифтинг, і трибуни вже збирають значну кількість глядачів.

Дрифт – це демократично

Для участі у чемпіонатах з дрифтингу не потрібно будувати якісь особливі машини за спеціальним регламентом, як у перегонах на відкритих колесах. Авто, які підходять для участі у дріфті, може купити практично кожен. Тут купа старих знайомих за іграм серії NFS: «Ніссани» Сільвія, Скайлайн, 200SX та 240SX, «Тойоти» Супра та GT86, «БМВ» Е36 та Е46, «Мазди» RX-7 та RX-8. Чорт, та в останньому російському турнірі з дріфту восьме місце посів пілот на «Жигулях» (ВАЗ 2105)! 

Конечно, машины немного усиливают и изменяют, чтобы соответствовать требованиям безопасности и развивать большую скорость. Этим дрифт похож на НАСКАР и гонки на стоковых автомобилях. Так что если у вас есть одна из вышеперечисленных машин — можете гордиться ее крутостью. И смотреть видосы с соревнований, представляя себя в главной роли. Только не пытайтесь повторить увиденное на улицах города. Пожалуйста. Там и родственников с друзьями мэров хватает. 

Дрифт – это непредсказуемо 

За останні 7 років чемпіон російської RDS змінювався щороку. Переможець командного заліку (наприклад Evil Empire) може впасти на останні місця, а потім знову вистрілити на перші через пару років. Команда-новачок (як Toyo Tires) може з першого сезону битися за титул.

Так само відбувається в американських, японських і європейських серіях. Дві перемоги в чемпіонаті поспіль — велика рідкість у дріфті. Така щільність дуже нагадує НАСКАР чи НХЛ – нудно точно не буває. Передбачити, хто вистрілить у новому сезоні, дуже складно — тому ваш випадково обраний об’єкт для вболівання може раптово почати вигравати один заїзд за іншим. Ну і навпаки теж, звісно.

Дрифт – це толерантно

Поки у «Формулі-1» та інших серіях жінки дісталися лише ролі тест-пілотів (за винятком Даніки Патрік), у дрифті вони виступають нарівні з чоловіками і демонструють непогані результати. Російська серія може похвалитися Катериною Сєдих, яка посіла восьме місце у загальному заліку чемпіонату-2016. Причому вона навіть виграла останній етап сезону і взагалі демонструє непоганий прогрес. Варто слідкувати за нею у новій першості, і робити це потрібно зараз, щоб потім не називали глором.

Дрифт – це екзотично

Все почалося в 60-ті роки в Японії. Через це в термінології дріфт так багато слів з країни сонця, що сходить. Наприклад, фурідаші (процес входження в замет) і фурікаєші (зміна кута), сенко (лідируюча машина при парному заїзді), атоі (відоме авто), тансо (кваліфікаційний заїзд) та цуйсо (парний заїзд). І це лише базові поняття, які можна пояснити парою слів. Серйозно, дрифт – справжній скарб для всіх, хто любить ня-культуру. Здається, любителі аніме та тентаклей відчують себе у своїй тарілці та легко адаптуються.

Дрифт – це доступно

Якщо брати глядача в Росії, то він не особливо розпещений крутими автоспортивними подіями. Квитки на “Формулу-1” у Сочі стартують від 5 тисяч рублів. А якщо побажати подорож на трасу Moscow Raceway на туринг-серію класу ДТМ, доведеться викласти 900 рублів. Решта подій не може похвалитися топовим масштабом і організація в них не схожа на перегони найбільших світових серій.

Ціна квитка на етап RDS стартує із 450 рублів. Сума не надхмарна, адже на одне відвідування «Формули-1» ви зможете з’їздити на весь чемпіонат RDS. Це дешевше, ніж матч “Спартака” з “Том’ю” (напевно, неймовірне видовище). Дешевше, ніж центральні ігри КХЛ, що відгриміла. Коротше кажучи, квиток на дрифт має прийнятну вартість, щоб спробувати щось зовсім нове і не шкодувати, якщо раптом не сподобалося.

Дрифт — это серьезно 

А спробувати варто. Тому що сьогодні дрифт — це не вуличні нелегальні перегони, які проходять під покровом ночі та поліцейських сирен. Забудьте про це кліше назавжди. Перед вами постають професійні змагання, що проходять у багатьох країнах під егідою автоспортивних федерацій на тих же трасах, що й «Формула-1» та туринг. У тому числі у Росії.

Организация самого уик-энда тоже пропитана лучшим, что есть в гонках. Тот самый антураж, который создается борьбой, командами и пилотами, грид-герлз, и даже трансляциями. Серьезно, уровень видеороликов RDS оставляет далеко позади трансляции КХЛ из многих провинциальных городов, а ведь у дрифта нет своего канала и другого места в телевизоре. 

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

Последние записи